Як закласти фундамент

Роботи з обладнання фундаментів слід починати після заготовки основних будівельних матеріалів з таким розрахунками, щоб будівництво будинку й уведення його в експлуатацію здійснювалися за один будівельний сезон. Фундаменти, зведені в пучинистих ґрунтах і залишені на зимовий час без навантаження ( без стін, перекриттів і даху), можуть деформуватися. Непередбачені деформації можуть відбутися й у тому випадку, коли побудований будинок у зимовий час не експлуатується й не опалюється, а глибина закладення його фундаментів була розрахована на тепловий режим опалювального будинку.

Перед початком будівництва заготовлені матеріали розташовують у безпосередній близькості від будівельного майданчика. Камінь, цегла, пісок, азбестоцементні аркуші й труби складируют на відкритих майданчиках; пиломатеріали, столярні вироби, утеплювач, цемент і інші в'язкі зберігають під навісом. Обладнання фундаментів починають із розбивки в натурі плану будинку. По його зовнішньому периметру, на відстані 1-1,5 м від краю майбутньої траншеї або котловану, у створі разбивочных осей забивають або закопують дерев'яні стовпчики або обрізки металевих труб.

Їхній верх повинен бути на 10-15 див вище рівня майбутньої підлоги. У місцях перетинання разбивочных осей для кріплення дроту або лісочки забивають цвяхи або роблять пропили. Можна влаштувати так звану обноску зі стовпчиків, з'єднаних поверху дошками. Вона дозволяє позначити не тільки разбивочные осі, але й зовнішні границі фундаментів і стін.

Прямі кути встановлюють за допомогою трикутника зі співвідношенням сторін 3-4-5, виконаного з мотузки або збитого з дощок. Остаточну перевірку прямоугольности плану виконують виміром його діагоналей. Для визначення горизонтального рівня (однакових оцінок по кутах будинку) можна скористатися заповненим підфарбованою водою поливальним шлангом із двома скляними трубками на кінцях.

Прийнявши одну з оцінок за вихідну, за допомогою водяного рівня переносять її на інші сторони й кути й у такий спосіб одержують по периметру горизонтальну лінію, від якої ведуть відлік оцінок при грабарствах, обладнанні фундаментів і закладці зовнішніх і внутрішніх стін. Перед риттям ям, траншів або котлованів з усією площі забудови, включаючи майбутнє вимощення, знімають рослинний шар землі й перевозять його в сад або в город.

Для запобігання будівельного майданчика від затоплення дощовою водою з верхньої сторони ділянки влаштовують водовідвідну (перехватную) канаву. Технологія грабарств залежить в основному від типу фундаментів, складу ґрунту й рівня ґрунтових вод. Для стовпчастих фундаментів роблять круглі ями з вертикальними стінами. Вони стійкі від обвалення навіть при високім стоянні ґрунтових вод. Такі ями відривають або за допомогою механічного автобуса, або вручну. В останньому випадку доцільно використовувати звичайний садовий бур, яким відривають центральну частину ями, а також виймають ґрунт після розширення ями лопатою.

Траншеї під стрічкові фундаменти й котловани для підвалів відривають із урахуванням припустимої крутості укосів. Вертикальні стінки висотою 1-1,2 м можна залишати лише в щільних глинистих і суглинних ґрунтах при відсутності ґрунтових вод. В інших випадках слід передбачати земляні укоси або тимчасове кріплення земляних стін дошками, подтоварником, обаполом. Кладку фундаментів, як правило, роблять відразу після завершення траншів, і котлованів, починаючи її з нижніх оцінок.

Якщо в траншею (котлован) потрапила вода, то безпосередньо перед укладанням фундаментів воду й розріджений ґрунт видаляють. При різних оцінках закладення підошви фундаменту роблять уступи висотою не більш 50 див, при цьому довжину уступу ухвалюють у два рази більше його висоти. На сухі й маловлажных (непучинистых) ґрунтах фундаменти малоповерхових будинків виконують із будь-яких традиційних матеріалів. Глибина закладення таких фундаментів невелика. При ґрунтових водах, розташованих нижче розрахункової глибини промерзання ґрунтів, вона на будь-яких ґрунтах і в будь-яких кліматичних умовах не перевищує 0,7 м.

Самими економічними фундаментами на таких ґрунтах є піщані із грубозернистого піску. У траншеї або ями пісок укладають шарами по 10-15 див із проливкой кожного шару водою. Не доходячи 20-30 див до планувальної оцінки землі, на пісок укладають щебені, гравій або цегельний бій на цементно-піщаному розчині. Мінімальна висота щебеночно-гравійного шару 10-15 див.

При гарному поверхневому водовідводі піщані фундаменти надійні й довговічні. Значно складніше обладнання фундаментів у пучинистых ґрунтах, особливо при їхньому глибокім промерзанні. Для зведення таких фундаментів необхідні водо- і морозостійкі матеріали, у тому числі високоміцні бетони й розчини. Якщо марка використовуваного цементу не відома, орієнтовно її можна визначити по щільності цементу. Слід ураховувати, що при тривалім зберіганні цементу навіть у сухім місці міцність знижується за 6 місяців на 25 %, за рік - на 35- 40 %, за два роки - приблизно на 50 %.