Типологія фундаменту

Найпоширенішими й дешевими є стовпчасті фундаменти. По витраті матеріалів і витратам праці вони в 1, 5-2 рази, а при глибокому закладенні в 3-5 раз економічніше стрічкових. Особливо ефективні стовпчасті фундаменти в пучинистих ґрунтах при їхньому глибокому промерзанні. Разом з тим у стовпчастих фундаментів є особливості, що заважають у ряді випадків їх успішному застосуванню.

Так, у горизонтально рухливих ґрунтах недостатня їхня стійкість до перекидання й для погашення бічного зрушення потрібне обладнання твердого залізобетонного ростверку. Обмежене їхнє застосування на слабонесущих ґрунтах при будівництві будинків з важкими стінами. Крім того, при стовпчастих фундаментах виникають складності з обладнанням цоколя: якщо при стрічкових фундаментах цоколь утворюється як би сам собою, будучи їх продовженням, то при стовпчастих заповнення простору між стовпами, стіною й землею (забирка) - складна й трудомістка справа.

Стрічкові фундаменти звичайно зводять при будівництві будинків з важкими стінами й перекриттями, а також у випадках, коли під будинком улаштовують підвал або тепле підпілля. Можливо й доцільно також обладнання стрічкових фундаментів при їхньому дрібному закладенні на сухих непучинистых ґрунтах, навіть якщо будинок будують із легких конструкцій без підвалу й підпілля. Стрічкові фундаменти в цих умовах стають як би заглубленным цоколем і по витраті матеріалів і працезатрат наближаються до аналогічних показників стовпчастих фундаментів.

На пучинистых ґрунтах, що глибоко промерзають, обладнання стрічкових фундаментів технічно важко здійсненне й економічно не оправданно. Плитні фундаменти є різновидом мелкозаглубленных стрічкових, однак на відміну від них мають тверде просторове армування по всій несучій площині, що дозволяє без внутрішніх деформацій сприймати знакозмінні навантаження, що виникають при нерівномірних і сезонних переміщеннях ґрунту.

На рухливі (пучинистых) ґрунтах такі фундаменти на відміну від звичайних, стаціонарн, що спочивають на нерухливій підставі, мають разом із ґрунтом сезонні вертикальні переміщення й називаються плаваючими. Їхня конструкція являє собою суцільну або ґратчасту плиту, виконану або з монолітного залізобетону, або зі збірних перехресних залізобетонних балок із твердим закладенням стикових з'єднань. Обладнання плитних фундаментів вимагає щодо великої витрати бетону й металу й може бути виправдане в малоповерховім будівництві при спорудженні невеликих і простих за формою плану будинків і споруджень на важких пучннистых, рухливих і просадних ґрунтах, а також у випадках, коли не потрібно обладнання високого цоколя й верх плитного фундаменту може бути використаний у якості цокольного перекриття.

Залежно від застосовуваних матеріалів фундаменти бувають: піщані, щебеневі, бутові, цегельні, бетонні (монолітні й з бетонних блоків), залізобетонні (монолітні й збірні), а також з дерев'яних, залізобетонних, металевих і азбестоцементних стовпів і труб. На сухі й маловлажных (непучинистых) ґрунтах застосовують усі перераховані вище типи фундаментів, причому найдешевшими з них є піщані із грубозернистого піску, щебеневі й цегельні. При будівництві будинків на пучинистых ґрунтах (влагонасыщенные глини, суглинки й супеси) фундаменти слід улаштовувати з бетону й залізобетону.