Турецька лазня в російській хаті

Уявіть собі хмари теплої пари, які огортають ваше тіло, знімаючи напругу й утома, усі турботи йдуть, м'язи розслаблюються й самопочуття стає просто чудовим. Сто п'ятдесят років тому, коли в європейській моді були сильні східні мотиви, англієць Девыд Еркварт подорожував по Греції й Мавританської Іспанії. У цих країнах у той час минулого широко поширений мусульманські лазні, називані хаммамами (по-арабски - ", що поширює тепло"). Еркварт склав детальний опис обладнання хаммамыв і придумав термін, яким ми користуємося дотепер, - "турецька лазня". Строго говорячи, турецька лазня не є турецьким винаходом. Турки перейняли звичай будівництва й використання гарячих лазень в арабів. Останні, у свою чергу, запозичили їх з побуту народів Римської імперії.

Масове поширення хаммамы одержали після того, як на початку сьомого століття сам Пророк Мухаммед порекомендував своїм послідовникам гарячі лазні, уважаючись, що жару хаммама підвищує плідність і в такий спосіб може допомогти в множенні числа прихильників ісламу. Існує два варіанти створення турецької лазні в домашніх умовах:

1. Окреме приміщення викладається плиткою або мармуровими плитами й у ньому встановлюється парогенератор і відповідна апаратура.

2. У будинку встановлюється парова кабіна, до складу якої входить парогенератор і відповідна апаратура. Розміри й форми зовнішньої й внутрішньої обробки турецьких лазень дуже різноманітні.